Головна » 2016 » Березень » 22 » Добування їжі в дикій природі в умовах екстремальної ситуації
17:37
Добування їжі в дикій природі в умовах екстремальної ситуації

— Якщо людину залишити на якийсь час без грошей, чи зможе вона вижити, використовуючи лише природні ресурси?

— Свого часу я пройшов таку науку виживання, — ділиться досвідом Віталій Котляров, голова пластового куреня імені Семена Височана. — Нас залишали у лісі із зав'язаними очима, давали лише ніж, три сірники, шматок клейонки та компас.

— А як харчувались? Що заміняло вам м'ясо?

— Ось тут якраз варіантів безліч. Ось, до прикладу, мурашині яйця — смачні та поживні. Для цього лише треба знайти мурашник та розворушити. Мурахи складають яйця в окрему “кімнату”, а тому навіть не треба їх визбирувати — вони лежать купками. Можна вибирати їх руками, а можна і ложкою. Досить швидко назбируєш їх цілу банку.

Їстівний і дощовий черв'як — треба лише його добре промити та пропустити крізь пальці, аби вийшла вся земля. Його можна трохи проварити, але тоді він буде не дуже смачним. Найкраще — добре посолити та з'їсти.

Можна харчуватися і личинками короїдів, яких дуже багато під корою смерек. Для цього кору здирають та просто беруть личинок і відразу їдять. Це ж повноцінний білок... Якщо вже заговорили про кору, то є такий секрет народів Півночі — з берези знімають кору, а під нею є шар м'якоті, яку треба зварити та їсти.

— А якщо хочеться поласувати якимось делікатесом?

— Можу порадити справжні шедеври смаку, даровані природою, причому абсолютно безплатні. Чудовою їжею є слимак (його ще називають садовим чи виноградним). Це відомий нам усім равлик із закрученою спіраллю “хаткою”. Він повсюди живе у садах, на листі дерев та кущів, на узліссях (але не в глибині лісу), можна навіть збирати їх у парках. Причому “сезон слимаків” триває з ранньої весни до перших приморозків.

І їх досить просто приготувати. Два відра слимаків треба залити водою, а коли повилазять, відділити ніжки від мушлі. Вимочити в оцті протягом двох годин та на помірному вогні підсмажити на олії, додати перець, сіль. Вийде делікатес — пальчики оближеш. На смак така страва нагадуватиме печінку тріски.

Або ще один рецепт, складніший — з... гадюки. У змії треба відрізати голову, зняти з неї шкіру, порізати на шматочки та покласти у розсіл з оцтом та сіллю. Так нехай постоїть ніч, а наступного дня вийде чудова закуска. На смак як оселедець, проте без кісток. Щодо отрути, то у м'ясо вона не потрапить. Отрута міститься у слинних залозах, а нема голови — нема й отрути.

— А що порадите на гарнір?

— Корінці трав. Вибрати їх просто. Якщо солодкі — значить, цілком придатні до споживання. Гіркі краще не їсти — вони можуть містити отруту. Ближче до осені не забувайте про лісовий горіх (ліщину), придатні до споживання і букові горіхи. Можна наїстися і жолудями. Молоді жолуді їдять сирими, а пізні — смажать на вогні чи перемелюють на борошно.

І, звісно, чудова їжа — гриби. Сирими можна вживати сироїжки, грузді, лисички, рижики, білий гриб. Або насилити його на патичок та підсмажити на вогні. Тобто, маючи певні знання, цілком можливо прожити і без магазинів...

— Кажуть, і жаби їстівні?..

— Йдеться про буру (трав'яну) жабу, яка живе у болотах. Але її м'ясо смачне лише навесні — влітку жаб'ятина гірчитиме, — долучається Богдан Праннічук, голова Закарпатського центру розвитку сільського туризму. — До речі, в України жаб'яче м'ясо не є чимось геть екзотичним. Є цілі села, що “спеціалізуються” на приготуванні жаб'ячого м'яса.

Я сам люблю ласувати жаб'ячими лапками та пригощати інших. М'ясо на смак як куряче, але набагато ніжніше.

— Жаб'яче м'ясо дієтичне, — додає Микита Бабиченко, керівник центру традиційної китайської медицини.

— Воно майже не має жиру, проте досить поживне (містить 16,4 відсотка білка, кальцій, залізо, фосфор, магній, фолієву кислоту, вітаміни групи В тощо). У багатьох східних країнах це м'ясо входить до звичайного щоденного меню.

— А якщо душа прагне ще й салату?

Григорій Гах, лікар-фітотерапевт:

— У давніх трактатах про здоров'я сказано: що більше дикорослої зелені вживає людина, то вона здоровіша. Чому? Дикорослі рослини не зазнали на собі впливу селекції, а отже, несуть природну силу та енергію.

Борис Скачко, лікар-фітотерапевт:

— Тепер просто буяє кульбаба. Її листя має гіркуватий смак, але це чудовий додаток до раціону. Треба промити листя, розжувати та проковтнути перед основним споживанням їжі.

Або кропива — це ж незамінна їстівна рослина. Краще брати верхні листочки, вони ніжніші, адже у темно-зелених дуже міцні волокна, які подразнюватимуть кишково-шлунковий тракт. Її не можна (і неможливо) їсти сирою, до того ж вона накопичує нітрати, тому обов'язково її обробляють термічно. У ній містяться бактерії, які допомагають перетворенню нітратів у нітрити, але вони гинуть після 20-хвилинної термічної обробки. Проте вітамін К, який сприяє кровотворній дії, поліпшує роботу печінки, посилює метаболізм, термообробки не боїться. Як і вітаміни групи В, потрібні для нервової системи, роботи мозку тощо.

Дуже добрий додаток до раціону — молодий подорожник. Це найпотужніший сорбент серед рослин. Він виводить з організму шлаки, токсини, важкі метали тощо. Листя подорожника миють, подрібнюють та перемішуюють з медом чи цукром, вживають перед їдою по столовій ложці. До речі, така суміш дуже подобається дітям, а тому неодмінно давайте її їм — крім іншого, подорожник має м'який глистогінний ефект.

Лобода відома як трава, яка врятувала багатьох від голодної смерті під час голодомору та війни. Вона має специфічний смак, проте цілком їстівна. До того ж добре зміцнює організм, насичуючи вітамінами та мікроелементами.

— А яка користь від бур'янів?

Г. Гах:

— Дуже багато корисних рослин безжально виполюють на городах. Наприклад, яглицю з роду зонтичних. Це поширений городній бур'ян, який виростає у високу траву з білими квітами у вигляді парасольок. А тепер, коли яглиця щойно з'явилася, зривайте та вживайте. Молоде листя має легкий морквяний смак, від якого може трохи дерти у горлі. Відомо, що завдяки цій рослині вижив Серафим Саровський, пророк, який багато років жив самітником у лісі.

У кого низький гемоглобін, раджу вживати медунку. Вона має листя двох типів: з квіткою (синьою чи бузковою) та окреме, серцеподібної форми. Його треба ошпарити окропом та додавати до страв. Листя не має смаку, проте дуже корисне. А деревій (виглядає, ніби пасма листя на гілці) корисний для печінки.

І чай — без чаю

— З їжею більш-менш зрозуміло. А чи можна економити на чаї, готуючи, скажімо, відвари трав?

Б. Скачко:

— Багато хто використовує для цього гілочки малини, смородини, яблуні, груші. Але я б не радив це робити. Річ у тому, що вони містять глікозид флоредзин, який вимиває з організму глюкозу. Часте вживання чаю з гілочок може призвести до розвитку діабету. А, наприклад, у гілочках малини чи верби міститься саліцилова кислота, яка блокує нирки. Тому найкраще використовувати листя — смородини, м'яти, меліси.

В. Котляров:

— Дуже гарний чай виходить з бруньок сосни. А якщо до них додати квіти кульбаби, то до такого чаю не потрібний буде цукор — кульбаба надасть йому медового присмаку. До речі, можна заварювати чаї з квітів плодових дерев або ж варити з них киселі. Та навіть просто їсти сирими...

Марина МОРОЗ / Експрес


 Схожі матеріали:

Категорія: Виживання | Переглядів: 470 | Додав: GolAM | Теги: виживання, бушкрафт, добування їжі | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar