Головне меню
БУШКРАФТ. ПОХІД ВИХІДНОГО ДНЯ 30.01.2021. ЗВЕДЕННЯ ТИМЧАСОВОГО УКРИТТЯ. ЧАСТИНА 1

Сезон полювання щойно залишився позаду, а от попереду ще довгі місяці міжсезоння і, судячи з нестабільної погоди, тепла годі очікувати найближчі місяці. Щоб не вилежуватися вдома, як ведмідь у сплячці, вирішив спланувати свої зимові вихідні дні максимально цікаво. Період міжсезоння у мене уже традиційно присвячений бушкрафту і всякого роду бомжуванню в місцевостях поблизу і далеко від села. Для цього я заздалегідь, ще в сезон полювання, прикидаю собі більш-менш непогане місце, де б я міг «оселитися» на період міжсезоння. Це має бути захищена від вітрів місцевість, віддалена від доріг і людей, з достатньою кількістю ресурсів, як от вода і дрова, а у ранню весняну пору – знаходитися недалеко від збиральницьких ресурсів (силка на тег збиральництво блог). Традиційно, для цього підходять численні в моїй місцевості, глибокі яри, які виходять із глибин лісу до річки чи просто врізаються у поля. Яри завжди важкодоступні – хаотично зарослі деревами, кущами, чагарниками, чисельними ожинами, малинами, кропивами – рай для гадюк та інших змій, але до весни їх ще немає, тому рай і для мене. Ліс – зовсім не придатний для спокійного відпочинку – тут продовжуються траплятися браконьєри, лісники, лісозаготівельні бригади чи прості селяни, які приїжджають по дрова. А у ярах спокій, до них нікому нема діла, дрова там важко заготовити – витягувати з ярів дерева складно, там постійно болота, та й дерева – переважно липа і вільха – деревина не для дров.

Через кожний яр протікає потічок і залежно від довжини яру ці потічки бувають струмками і потоками. Вода, звісно ж, не придатна для пиття, але корисна для побутових цілей – промити посуд після їди, інструменти, (минулого року варив трутовики на трут, води пішло більше 5 л),  взуття від болота, руки. Та й взагалі, звук струмка у супроводі звуків птахів при тихому фоні природи – дуже заспокоює і заворожує.

Звісно ж, цього року я міг би трохи підлатати своє минулорічне укриття (посилання), але вирішив змінити локацію для різноманітності, вибравши схожий, але більш віддалений яр. При виході із цього яру відкривається прекрасна панорама огляду місцевості, яка поєднує ліс з правого боку, величезне поле навпроти, річкову долину справа і видніючі вдалині димлячі труби приміських заводів кілометрів за 15. До цього року це поле оброблялося агрокомпанією, тому я не ризикував зводити укриття поблизу токсичної території, але цього року щось там сталося і поле залишилось не засіяним на зиму – думаю, зможу декілька разів побороздити це поле металошукачем. Також поблизу цього яру весною росте первоцвіт, медуниця і черемша. А ще дуже багато беріз для збору березового соку.

Конкретним місцем для укриття я вибрав різкий зсув ґрунту із декількома поваленими молодими деревами. Даний зсув слугуватиме вертикальною стіною, що вже трохи полегшить подальшу роботу – забезпечити захист від вітру. Моя сокира півроку стояла у підвалі без роботи – дещо поржавіла. Але завдяки мокрому струмковому каменю швидко її омолодив і підгострив. Розчистивши місце від повалених гілок і стовбурів сухих дерев, я в першу чергу взявся за укриття – не так від опадів, як від численних птахів і їхніх какашок і щоб захистити спину від вітру. Справа в тому, що в ярі ростуть багато лип, і всі липи страшенно оброслі омелою – прям кожне дерево вічнозелене чи літом чи взимку, крона – суцільна зелень, а ягодами омели в зимовий час люблять ласувати зграї польових птахів – дроздів. Тому там, де прилетіла зграя дроздів – починається «дощ» як з свіжих ягід, так і перетравлених.

Від дощу наразі я не можу придумати накриття – з доступних ресурсів є тільки листя – його польові вітри в раз здувають. Трави немає – її щороку восени випалюють пастухи. Ялинові дерева – їх дуже мало і вони дуже глибоко в лісі, чекати, поки лісники зрубають ялину, буває дуже довго. У випадку дощу я зможу розтягти тент (плащ-палатку) – площі буде достатньо, щоб не змокнути.

 

Дах і одночасно задню стіну я зробив двома шарами. Перша – нижня, це товсті гілки і стовбури, каркас. Їх сплітав між собою молодими кущовими стеблами невідомої мені рослини, але дуже міцної і гнучкої. Другий шар являв собою розкидані гілки обламаної влітку гілки липи – на ній збереглися засушені суцвіття, завдяки яким вдалося більш-менш ущільнити дах.

Вздовж укриття лежав повалений молодий дуб – його завершення я обладнав для сидіння – вирубав кору, між стовбур і земляним схилом настромив сухі гілки для ізоляції і захисту спини від сирості і холоду землі, ну і щоб можна було спертися спиною.

Щоб розвантажити рюкзак і мати все під рукою і перед очима, завдяки буравчику поробив отвори у поваленому дереві, яке слугує кріпленням для даху. Ножем вистругав декілька коликів, які забив топориком у просвердлені отвори. Таким чином у мене вийшла «вішалка» для речей, яка мені ще довгий час слугуватиме, особливо в умовах потепління, коли весь яр перетворюється в суцільну болотяну кашу, де всюди можна забруднити посуд чи інструменти.

Вирізав підвіску із кріпленням для керосинової лампи, щоб вечорами освітлювати укриття. Ну, не так, щоб освітлювати, як задля психологічної якості – керосинова лампа асоціюється із домівкою, затишком, дитинством. Колись у горах, де я проводив дитинство під час зимових і літніх канікул часто виключали електропостачання, тому керосинова лампа щовечора освітлювала гуцульські хати довший час, поки не з’явилися китайські ліхтарики і поки не перестали виключати електрику.

Намучившись із початковим налаштуванням укриття, я вирішив нарешті відпочити, розпалити вогонь, приготувати гарячу зігріваючу і тонізуючу каву і кашу для сніданку. Поки все готувалося, вирішив почати формувати дерев’яну підставку, якої мені так не вистачало і про яку я думав не раз під час «сніданків на болотах». Взявши дерев’яну дошку, олівцем навів обриси посуду, обтесав її гострі краї, надавши округленої форми і клюкарзою накидав вирізи для подального поглиблення під форми посуду і для можливості розташовувати різні продукти чи ягоди у заглибленнях. Не знаю, коли я її завершу, адже попереду ще непросте облаштування укриття – потрібно щось робити із суцільним болотом під ногами, - тут дрібними цівками пробиваються підземні води, можливо вдасться придумати щось типу міні-колодязя або хоча б зробити водозбір типу меліорації і водовідводу. Весною все укриття як і земля довкола зазеленіє і зацвіте суцільним покривалося весняних квітів і буде цікавіше, а поки до весни далеко, мушу місити болото і пробувати його мінімізувати.

 


Популярні публікації

11.06.2020, 16:03
ПОХІД ВИХІДНОГО ДНЯ. І ПОЛОВИНА ЧЕРВНЯ 2020 РОКУ. ЛОЖКА З ОСМОЛУ ТА РИБОЛОВЛЯ
03.02.2020, 11:40
ПОХІД ВИХІДНОГО ДНЯ. 02.02.2020. ЗВЕДЕННЯ ТИМЧАСОВОГО УКРИТТЯ. ЧАСТИНА 2
17.03.2020, 09:30
ПОХІД ВИХІДНОГО ДНЯ. І ПОЛОВИНА БЕРЕЗНЯ 2020 РОКУ. ОСМОЛ, ТРУТ, БЕРЕЗОВИЙ СІК
15.05.2016, 17:58
БУШКРАФТ. РИБОЛОВЛЯ. ПОХІД ВИХІДНОГО ДНЯ. ГРОЗА. ЗВЕДЕННЯ НАМЕТУ
Поки що ніхто не залишив свій коментар.
Будьте першим, поділіться своєю думкою з іншими.
avatar