Головна » 2019 » Вересень » 17 » Як видобувати вогонь методом лучкового веретена
03:11
Як видобувати вогонь методом лучкового веретена

Як видобувати вогонь методом лучкового веретена

Ви пішли у похід цілком впевнені, що взяли все необхідне. Але у найвідповідальніший момент виявилось, що забули сірники! Вміння видобувати вогонь за допомогою тертя може спасти вам життя в ситуації екстремального виживання.

В цій статті міститься докладний опис одного з найцікавіших та водночас непростих способів видобування вогню – метод лучкового веретена («індіанська скрипка»).

Підготовка

Знайдіть матеріал, що легко спалахує – трут (ганчір’я, суху траву, мох чи гриб, лусочки кори, шишки та голки з ялинки, папір або вату, пір’я, кору з берези або кедра).

Паливо і розпал

Назбирайте декілька жмень матеріалу для розпалювання. Краще – довгі сухі гілки завтовшки із зубочистку. Під час розпалу поступово збільшуйте розмір підкладених гілок аж до товщини олівця.

 

Паливом буде деревина. Цупкі породи від листяних дерев добре горять, дають багато тепла і довго тліють. М’які хвойні породи перегорають швидко та продукують багато іскор.

 

Намагайтесь не використовувати деревину, яка лежить на землі (вона волога та непридатна для розпалу). Збирайте дрова із сухостою. Шукайте відламані й підсушені гілки в кущах, нижніх ярусах дерев. Слід враховувати, що змішані дрова (сухі та сирі разом) довго перегорають у вогнищі, а дим з них відлякує комах.

 

Зробіть «гніздо» для вугілля. Оберніть жмут трута більш щільним матеріалом на кшталт сухого листя. Переконайтесь, що ви залишили заглибину для вугілля та невеликі прогалини для вентиляції.

 

З гнучкого пружного дерева (горішник, бамбук) зробіть «лук». Початківцям у цій справі рекомендується робити його завдовжки від 45 до 60 см.

 

По можливості використовуйте тонкий матеріал для зменшення загальної ваги цього знаряддя. Так з ним простіше буде впоратись під час видобування вогню, і ви застосуєте менше сили для обертання веретена. Проте врахуйте і те, щоб лук був достатньо міцним та не згинався в процесі використання. Також він не повинен бути надмірно вигнутим.

 

З мотузки, шкіряної смужки чи шнурка зробіть тятиву. Краще залишити мотузку злегка провисати, щоб було зручно обернути тятиву навколо свердла (веретена).

 

Дерев’яна дощечка

 

Для її виготовлення краще взяти м’які породи дерева, які не містять соку. Оберіть легке сухе дерево, з якого зробите пристрій з такими параметрами:

  • товщина – 2-3 см;
  • ширина – 5-8 см;
  • мінімальна довжина – 30 см.

 

Веретено (свердло)

 

Робиться із твердої деревини без соку та смоли. Втім можливо використати той же матеріал, що і для дощечки. Головна умова – повністю суха і легка сировина.

 

Діаметр свердла може варіюватись від 1,5 до 3 см. Під час вибору підхідної палиці орієнтуйтесь на товщину власного пальця (великого чи вказівного). Мінімальна довжина знаряддя – 20 см.

 

Якщо є можливість використовуйте ніж для створення прямої та округлої форми країв свердла. Верхній край повинен бути заточений, як олівець, а нижній – округлий. Приділіть час для виготовлення якісного веретена. Це окупиться в повній мірі в процесі видобування вогню!

 

Перелік дій:

  1. Знайдіть або зробіть верхню опору для веретена. Блок для якісного підпирання (сокет) роблять з дерева, кістки чи каміння.
  2. Шукайте камінь з гладкою заглибиною на поверхні. Ідеальний розмір – з кулак: занадто малий камінь враз нагріється, що небажано.
  3. Якщо не знайшли підхідний камінь, зробіть блок з деревини. Він повинен бути компактним і так лягати в руку, щоб пальці не торкались веретена. Обирайте тверді породи дерева або м’яку деревину з дефектом росту (свіль), де волокна стовбура перекручені. Кінчиком ножа чи гострим камінцем зробіть отвір не глибше, ніж до середини заготівельної форми.

Змайструвати опору можна з будь-чого, що має здатність зберігати стабільне розміщення вузького краю свердла та дасть змогу вільно обертатись веретену навколо своєї осі.

  1. Для зменшення тертя змастіть опорний отвір смолою чи іншим мастилом.
  2. Підготуйте ємність, щоб збирати в неї вуглини.

 

Для ізоляції від холодної землі та перенесення вуглин в підготовлене гніздо з трутом можна використати сухе листя, дерев’яні лучини, кору, шмат паперу, тощо.

 

Видобуваємо вогонь

 

Знайдіть місце на дошці, де буде обертатись веретено (центр). Далі зробіть позначку, зміщену від обраного центру в сторону довгої сторони дошки, приблизно на відстані рівній 1,5 діаметра свердла. Просвердліть там отвір глибиною 5 мм, шириною – східною з діаметром веретена. Знизу під заглибиною можна вирізати порожнину для трута.

 

Пропаліть отвір:

  • розташуйте дошку на рівній землі;
  • зверху на неї поставте ліву ногу (лівіше на 2-3 см від наміченої заглибини);
  • ставайте на праве коліно (впевніться, що воно достатньо віддалене від лівої ноги) – повинен вийти прямий кут з ваших ніг;
  • у правій руці – лук, в лівій – веретено;
  • покладіть веретено зверху тятиви лука так, щоб загострений край був направлений вправо;
  • прикрутіть свердло до середини лука мотузкою, роблячи петлю з тятиви (якщо петля не вдається, дещо послабте мотузку);
  • закруглений край свердла поставе в заглибину на дошці, а зверху на свердло положіть опорний блок;
  • захопіть один край лука, злегка натиснувши на опору, та переміщайте його вперед-назад;
  • якщо все йде по плану – веретено починає «свердлити» дошку. Тоді збільшуйте швидкість обертів веретена та тиск на опорний блок;
  • в найближчий час навколо веретена з’явиться чорний порошок з деревини та дим. Якщо все саме так – чудово! Тепер можна зупинитись і підняти дошку;
  • вирізайте димохід. Зробіть V-подібний надріз майже до середини заглибини, яку ви щойно пропалили у дошці.

 

Найважливіше упевнитись, що надріз вийшов не занадто широким. Так веретено при обертанні не спорсне з місця. Оберіть розмір надрізу рівний «шостій частині від пирога».

 

Не робіть його до самої середини заглибини, а тим паче – ще глибше.

 

Далі зберіть «вігвам» для багаття – хатку з дров. Запам’ятайте порядок: трут, розпал, паливо. Не варто використовувати одразу весь цей матеріал. Також лишайте невеликі проміжки між гілочками, щоб полум’я «дихало».

 

На місці майбутнього вогнища варто зробити настил з сухих гілок, які зможуть поглинути вологу від землі, захистять багаття від холоду – особливо актуально взимку. Попередньо залишіть проміжок, через який будете підкладати вугілля.

 

Вуглі, що тліють «натякають» на вдалий час для видобування вогню! Робіть все те ж, що робили раніше для пропалювання отвору. Але додатково розмістіть «гніздо» для вуглин під димохідний отвір.

 

Рівномірними обернено-поступовими рухами лука почніть «свердлити» дошку, натискаючи на веретено опорним блоком. Коли побачити, що справа пішла у потрібному напрямку, створіть ще сильніший тиск на веретено та додайте швидкості оборотам.

 

Через деякий час V-подібний жолоб почне заповнювати чорний порошок з деревини. Продовжуйте, і скоро з’явиться дим.

 

Як трут почне здіймати кіптяву звідусіль, значить ви нарешті досягли успіху й отримали вуглинки. Якщо не впевнені в цьому – продовжуйте обертати веретено, поки є для цього сили.

 

Якщо свердло почне скрипіти чи «пищати» – це ознака того, що ви просто займаєтесь шліфуванням дошки. Для ефективності натисніть ще більше на установку, зберігаючи задану швидкість.

 

Коли ж трут стає білим (темнішає чи червоніє), значить у вас уже є вуглини.

 

Обережно приберіть веретено і відсуньте дошку. Якщо ви побачите, що вуглі, які тліють потребують кисню: легким замахом однієї руки створіть нерізкий повітряний потік над ними. Не потрібно дути, щоб випадково не зупинити розпочатий процес тління, ненароком спрямувавши повітряний потік занадто близько до холодної землі. Коли ви побачите, що вуглини вже не зможуть швидко згаснути, перемістіть їх у гніздо з трутом.

 

Тепер починайте злегка дути на вуглини, поступово підкладаючи трут. Продовжуйте до появи «язиків» полум’я. Трут, що вже розгорівся, перенесіть у попередньо підготовлений «вігвам» з дров, і знову дмухайте, підкладаючи міленьке гілля в місце займання.

 

Нарешті! Прийшов час погрітись та відпочити біля багаття.

 

Можливі труднощі та їх вирішення

 

Впевніться, що положення вашого тулуба відповідає усім вимогам. Людям, які в побуті користуються більше правою рукою, варто дотримуватись таких правил:

  • ліва нога – на дошці (2-3 см від веретена);
  • під лівим коліном збережено кут в 90 градусів;
  • кут розташування лівої ноги стосовно правої – такий же;
  • для рівноваги розверніть праву ногу відносно лівої (так, щоб ваш тулуб «відкривався» справа);
  • ліва рука притиснута щільно до гомілки (наче обіймає ногу за коліно), та тримає опорний блок. Так ви забезпечити верхній частині свердла непохитне положення.

 

Тільки таким чином ви зможете спиратись на всю конструкцію. Вміло використаєте не лише силу рук, а і вагу верхньої частини тулуба, для необхідного тиску на веретено.

 

Щоб краще відрегулювати тятиву важливо:

  • зберегти тяжіння тятиви, унеможливити її ковзання по свердлу;
  • знати, що занадто пружна тятива може зруйнувати всю конструкцію, й веретено буде виринати з-під опорного блоку чи заглибини в дошці.

 

Є декілька способів впоратись з тятивою:

  1. Перший – натягніть її достатньо міцно, візьміться за край лука. Коли розпочнете рухи вперед-назад луком, притисніть тятиву до нього.

Навіть якщо вам з першого разу найкращим чином вдалось налаштували пружність тятиви, вона буде все одно слабшати під час видобування вогню. Тому варто вивчити техніку заздалегідь. Якщо виникне потреба, переставляйте руку на луку вище, щоб налаштувати пружність тятиви. Це гарний привід зробити довший лук (біля 60 см).

  1. Другий – ближче до краю лука закрутіть навколо нього ще одну палицю (зробіть з неї петлю), та обертайте її для створення необхідної пружності тятиви.

 

Поради

 

Тренуйтесь. Робіть це вдома у вільний час, щоб отримати досвід та виробити необхідні вміння.

 

Якщо ви отримали гарні вуглини, то трут спалахне вмить. Тому завжди заздалегідь готуйте розпал і дрова для багаття.

 

Форма димохідної конструкції важлива. Але це не стосується випадків, коли вона внизу ширша, ніж вгорі. Рекомендується використовувати вузький димохід з кутом надрізу біля 60 градусів (1/6 частина від пирога) з U-подібною формою (але V-подібні теж робочі).

 

Димохід – місце, де збереться гарячий порошок з деревини. При його поступовому змішуванні з повітрям виходить вугілля. Широкий димохід зазвичай потребує більшої кількості заготівлі у вигляді трута. Але з іншого боку – така форма дає більший потік повітря.

 

Зберігайте лук в рівному положенні відносно середини веретена. Якщо тятива зміститься ближче до одного краю свердла, то з’явиться дисбаланс у розподілі сил. Так свердло може виринати з сокета чи заглибини в дошці. Щоб повернути тятиву на колишнє місце, змінюйте кут нахилу лука під час рухів вперед-назад. Тятива завжди має бути розташована паралельно до землі та триматись перпендикулярно відносно свердла.

 

Ніколи не спрямовуйте край лука «в землю» чи «на небо». Навчіться керувати ним в горизонтальному положенні.

 

Отвір в дошці та край веретена, який в нього входить, мають бути шершаві. Так тертя посилюється для максимальної ефективності в момент видобування вогню. Якщо під час поступальних рухів луком ці поверхні все ж таки стали гладенькими, додайте в отвір піску (старий індіанський трюк).

 

Якщо заморились – робіть перерви. Видобування вогню методом лучкового веретена потребує від людини немалих зусиль. Тому трішки перепочивши, ви акумулюєте власну енергію для вдалої спроби. І точно не будете зустрічати ніч в лісі непідготовленим. А багаття нарешті дасть можливість приготувати їжу, зігріє.

 

Намагайтесь майже повністю заповнити димохідний надріз темним порошком з деревини, а лише тоді робити перерву чи надайте можливість діяти напарнику. Але ця тирса не повинна охолонути у перервах.

 

Коли вас двоє – дійте в тандемі: один – задає швидкість процесу, а інший – додасть зусиль кожному рухові. Так ви значно раніше отримаєте теплі вуглинки.

 

На досвіді було доведено, що результат буде скоріше, якщо ваші руки дещо липкі (наприклад, у смолі).

 

Розташуйте гніздо з трутом під димохідним отвором. Тоді вам не потрібно буде ризикувати й втрачати час в момент переміщення вуглин.

 

Коли з вами немає ліхтаря, розраховуйте свій час на підготовчі дії так, щоб встигнути видобути вогонь до настання темряви. Навіть досвідчені в цій справі люди відчувають труднощі, працюючи з луком вночі.

 

Не дозволяйте дошці розгойдуватись із боку в бік під час свердління.

 

Попередження:

  • веретено, дошка та опорний блок дуже нагріваються;
  • цей спосіб видобування вогню не завжди спрацьовує, а також потребує багато часу та людських зусиль;
  • якщо багаття вам більше не потрібне, то прикрийте попіл та переконайтесь, що він вже не є джерелом небезпеки для довкілля;
  • будьте обережні щодо того, яку деревину ви спалюєте. Наприклад, рододендрон дуже отруйний. Тому варто впевнитись, що ви для палива обрали не його. Попередньо проведіть дослідження, щоб з’ясувати: що зі знахідок можна палити, а що – ні.

 

Необхідне обладнання:

  • ніж чи гострий камінець;
  • трут;
  • дошка, виготовлена з м’якої деревини (кедр, липа);
  • веретено (свердло) з такого ж матеріалу (можна взяти більш м’які породи – наприклад, коріння тополі);
  • лук з міцної породи (горішник, акація, ясен, бамбук, шовковиця, маклюра, тис);
  • смужка шкіри чи мотузка;
  • сокет (опорний блок) із гладенького матеріалу, куска твердої деревини. Також підійде камінець із заглибиною.

 

Цікаво знати

 

В англійській мові «wattle» – загальна назва дерев та кущів (різновид акацієвих). Вони переважно ростуть в Австралії, північній Америці.

 

Osage чи Osage-Orange (неїстівні американські помаранчі) – дерево, з якого індіанці робили колись луки. Досі вважається кращим для виготовлення саморобних луків. По своїм механічним властивостям наближений до тиса. Інші назви:

  • Bois d’Arc (деревина для виготовлення луків);
  • Maclura aurantiaca (помаранчева маклюра) або Maclura pomifera (маклюра, подібна до яблуні);
  • Bow wood;
  • Horse-apple;
  • Адамове яблуко.

 

Плоди з маклюри використовують у народній медицині.

 

Найкращі комбінації «свердло-дошка»:

  • верба та липа;
  • верба – верба;
  • горішник (ліщина) – липа;
  • верба – клен.

 


 Схожі матеріали:

Категорія: Бушкрафт | Переглядів: 625 | Додав: GolAM | Теги: виживання, добування вогню, бушкрафт | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar